3 Додаткові методи обстеження в діагностиці ранньої стадії хронічного бронхіту у хворих на туберкульоз легень | Медицинский сайт

3 Додаткові методи обстеження в діагностиці ранньої стадії хронічного бронхіту у хворих на туберкульоз легень

3 ДОДАТКОВІ МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ В ДІАГНОСТИЦІ РАННЬОЇ СТАДІЇ ХРОНІЧНОГО БРОНХІТУ У ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬ

У сучасних умовах більш ефективна діагностика ряду захворювань бронхо-легеневої системи базується на результатах комплексного обстеження хворих із застосуванням різноманітних інструментальних методів дослідження. Часто верифікація діагнозу можлива лише з використанням методів дослідження на клітинному або тканинному рівнях. Виходячи з цього, для підвищення діагностики доцільно використовувати бронхо-альвеолярний лаваж (БАЛ ), як відносно новий метод “рідинної” біопсії.

БАЛ рекомендується забирати на рівні сегментарних та субсегментарних бронхів середньої або верхньої долі (S3) правої легені. Можливо виконання його і на рівні інших відділів бронхіального дерева. Однак у верхніх сегментах S1-2 обох легень його отримання технічно більш складне у зв»язку із особливостями їх анатомічного положення, яке ускладнює введення катетера та аспірацію рідини.

Техніка БАЛ полягає у наступному: після місцевої анестезії фібробронхоскоп вводять у трахею, далі у бронхи, дистальний його кінець встановлюють у просвіті субсегментарного бронха до його оклюзії. Через катетер шприцем інстилюється порціями стерильний фізіологічний розчин з корегованою pH-7,0 підігрітий до +370С. Інстильований фізіологчний розчин з вмістом дистального секрету швидко аспірується з використанням відсосу з від`ємним тиском порядку 50-100 мм.рт.ст. Загальний об"єм фізіологічного розчину, який вводять у дистальні відділи може коливатися від 60-80 до 500 мл., як і об`єм однієї порції – від 20 до 100 мл. Кількість аспірованої рідини в середньому складає 40-60 % від введеного об"єму фізіологічного розчину. Найбільш доцільним є застосування для БАЛ 100-200 мл. фізіологічного розчину.

З метою оцінки стану клітинних факторів місцевого імунітету слід використовувати спеціальні дослідження бронхоальвеолярного змиву (БАЗ), який отримують за допомогою БАЛ. Склад визначають шляхом вирахування відсоткового співвідношення клітин: альвеолярних макрофагів (АМ), нейтрофільних лейкоцитів (Нл), лімфоцитів (Лф). Життєздатність клітин слід визначати за їх забарвленням 1 % розчином трипанового синього. Крім цього, слід оцінювати адгезивні властивості та поглинальну здатність АМ, а також їх фосфатазну активність при постановці реакції на кислу фосфатазу (КФ). Крім цього в БАЗ слід досліджувати гуморальну ланку місцевого імунітету, а саме рівень SІgA та лізоциму.

Як правило кількість клітин у хворих з ранньою стадією хронічного бронхіту в поєднанні з туберкульозом легень знижена, тоді як їх життєздатність підвищена. В цитограмі БАЗ також спостерігається зменьшення числа АМ на тлі збільшення проценту Лф. При цьому необхідно зазначити, що кількість, життєздатність та співвідношення клітин у БАЗ мало залежать від ступеня запалення слизової оболонки бронхів. Відомо, що поглинальна здатність АМ є однією з основних функцій. Багатьма дослідниками ця здатність розглядається як основна, і в деяких роботах вважається єдиним критерієм оцінки функціонального стану фагоцитуючих клітин. При ранній стадії хронічного бронхіту у хворих на туберкульоз легень цей показник, а також і здатність АМ до адгезії різко знижені на тлі нормальних значень активності КФ. Рівень SІgA та лізоциму при поєднаній патології різко знижений.

Крім цього, кожному хворому слід проводити при фібробронхоскопії поряд з БАЛ біопсію слизової оболонки бронхів та морфологічне дослідження отриманого матеріалу. В подальшому, за допомогою світлового мікроскопа оцінювати зміни м»язевої тканини, співвідношення м»язевої та сполучної тканини, направленість волокон та їх товщину.

З метою оцінки стану м»язевого шару отриманий біопсійний матеріал необхідно забарвлювати ПК-144, при цьому м»язевий шар приймає жовтий колір, сполучнотканинний – червоний (див. А.с. № 1436999 СССР. МКИ4 А61 В 10/00, 1988) .

Застосування барвника ПК-144 (бариєва сіль біс — [1 — (4 — сульфофеніл)-3- карбоксіпірізолон — 5] триметіноксантіна, пікрінова кислота, вода дистильована) дає змогу більш детальніше диференціювати м»язевий та сполучнотканинний шари. Морфометрія м»язевого шару розширює уявлення про характер і особливості розповсюдженості гіпертрофії в стінці бронхіального дерева. Морфологічні дослідження слизової оболонки бронхів дають можливість на гістологічному рівні судити про характер і розповсюдженість процесів, які відбуваються в стінці бронхів, за рахунок чого і досягається точність діагностики.

Для хронічного бронхіту, а також туберкульозу в поєднанні з хронічним бронхітом характерні наявність нерівномірного потовщення м»язів, зміни направлення м»язевих волокон, превалювання м»язевої тканини над сполучною. Здійснення морфометрії м»язевого шару з застосуванням окуляр-мікрометру дозволило діагностувати виражені ознаки гіпертрофії ( товщина м»язевого шару більше 0,05 мм.).

РЕЗЮМЕ

З метою ранньої діагностики порушень бронхіальної прохідності у хворих на туберкульоз легень на тлі нормальних значень показників функції зовнішнього дихання або легкого ступеню їх зниження, необхідно додатково здійснювати шкіряну скарифікаційну пробу на гістамін та при наявності вираженої позитивної реакції (+++, ++++) , проводити провокаційний інгаляційний тест з гістаміном з поступовим підвищенням дози (0,01, 0,1, 1 мг в 1 мл розчину) і при зниженні принаймні трьох показників ФЗД через 24 години на 10 % і більше відносно початкових – діагностують приховані порушення бронхіальної прохідності.

Згідно методики на тлі відсутності клінічних симптомів хронічного бронхіту, або незначної їх виразності, нормальних значень показників функції зовнішнього дихання, або легкого ступеню їх зниження, а також відсутності ознак ендобронхіту, або І ступеню запалення, під час фібробронхоскопії слід здійснювати бронхоальвеолярний лаваж та біопсію слизової оболонки бронхів з подальшим цитологічним, імунологічним та морфологічним дослідженням. При наявності зниження кількості клітин і різькій зміні цитограми в БАЗ (зменьшення числа АМ і збільшення проценту Лф) підвищеної їх життєздатності, зниження поглинальної і адгезивної здатності на тлі нормальних значень показників активності КФ, а також різкому зниженні рівня SІgA, лізоциму та нерівномірного потовщення м»язів, зміни направлення м»язевих волокон, превалювання м»язевої тканини над сполучною, ознаках гіпертрофії (товщина м»язевого шару більше 0,05 мм.) — діагностують ранню стадію хронічного бронхіту у хворих на туберкульоз легень.

Дотримуючись вищевикладеної методики, ефективність діагностики ранньої стадії хронічного бронхіту та прихованих порушень бронхіальної прохідності у хворих на туберкульоз легень підвищується у 2,1 рази. Запропонована методика дозволяє призначити адекватну терапію на початкових стадіях розвитку хронічного бронхіту у хворих на туберкульоз легень, і дає змогу підвищити ефективність лікування, запобігти прогресуванню хвороб.

Оценить статью

Оставить комментарий