Хвороби органів дихання залишаються найбільш розповсюдженими в Україні. Провідне місце у структурі хвороб органів дихання займають запальні захворювання, що узгоджується з загальносвітовими даними, щодо їх значного поширення . Існує також тенденція до підвищення рівню смертності від запальних захворювань бронхо-легеневої системи, насамперед від хронічного бронхіту (ХБ) з емфіземою легень . Особливе занепокоєння останніми роками викликає погіршення епідеміологічної ситуації відносно туберкульозу легень — специфічного хронічного запального захворювання. Так за останні 10 років захворюваність туберкульозом органів дихання зросла на 81,4%, підвищився рівень смертності від туберкульозу та інвалідизації працездатного контингенту.
На особливу увагу заслуговує проблема поєднання туберкульозу легень і хронічного бронхіту — одна з найбільш актуальних у фтизіатрії і пульмонології. За даними різних авторів хронічний бронхіт у хворих на туберкульоз легень зустрічається від 4,1% до 87,1% в залежності від віку, форми туберкульозу легень та тривалості його перебігу.
Супутній хронічний бронхіт ускладнює лікування хворих на туберкульоз легень — збільшуються терміни та зменшується частота припинення бактеріовиділення і загоєння каверн, подовжується загальна тривалість лікування, збільшується кількість рецидивів та частота розвитку легеневого серця, що в цілому погіршує соціально-економічну і епідеміологічну ситуацію з туберкульозу.
Це обумовлюється, переважно, недостатньою ефективністю діагностики і лікування поєднаного захворювання в зв»язку з комплексом порушень системного та місцевого імунітету, сурфактантної системи, активацією оксидантно-антиоксидантних реакцій, морфологічних змін в слизовій оболонці бронхів, що супроводжують патологічний процес.
На сьогоднішній день існують дані стосовно імунологічних (Т і В-система), біохімічних (малоновий діальдегід, гідроперекись ліпідів, перекисна резистентність еритроцитів), морфологічних (морфометрія слизової бронхів) проявів поєднаного захворювання. Однак до цього часу не розроблені методи діагностики ранньої стадії хронічного бронхіту при туберкульозі легень, що важливо знати при лікуванні такої поєднаної патології.
На основі багаторічних наукових досліджень розроблено метод ранньої діагностики хронічного бронхіту у хворих на туберкульоз легень на тлі визначення стану місцевого імунітету та морфологічних досліджень слизової оболонки бронхів.
Метод ранньої діагностики хронічного бронхіту у хворих на туберкульоз легень послідовно висвітлений у даних методичних рекомендаціях.
Методичні рекомендації з діагностики ранньої стадії хронічного бронхіту у хворих на туберкульоз легень підготовлені на Україні вперше і пропонуються для фтизіатрів та пульмонологів.
ТЕРМІНОЛОГІЯ
В літературі за останні роки все частіше зустрічається поняття про ранню стадію хронічного бронхіту, хоч чіткі критерії, які визначають її, відсутні і не вирішене питання, чи є вона самостійним захворюванням. Рання стадія хронічного бронхіту діагностується за допомогою стандартного анкетування Британської ради медичних досліджень, різних його модифікацій . Однак, не дивлячись на те, що скринінгові дослідження із застосуванням стандартизованих опитувачів, сучасної діагностичної апаратури, які дозволяють визначити початкові зміни у бронхах, діагностувати ранню стадію хронічного бронхіту ефективні, вони громіздкі і тому рідко використовуються.
Під ранньою стадією хронічного бронхіту слід вважати патологічний стан, що підвищує сприятливість організму до патогенних втручань, тобто несе в собі об¢єктивні передумови (порушення стану місцевого імунітету, морфологічні ознаки гіпертрофії слизової оболонки бронхів) для формування стабільних патологічних змін, тому що ті зміни, які відбуваються на різних рівнях (від клітинного до органного), є наслідком неможливості організму як єдиної системи в повній мірі врівноважити негативний вплив і запобігти появі стійких органічних пошкоджень.
Доповнюючи конкретним змістом поняття предбронхіту (кашель курця; кашель внаслідок роздратування дихальних шляхів полютантами, газами, димом; кашель у зв¢язку з захворюваннями носоглотки, затяжний і рецидивуючий перебіг гострого бронхіту; дихальний дискомфорт після контакту з летючими полютантами) можливо вважати данний стан ранньою стадією хронічного бронхіту.
Мала вивченість поєднаного перебігу туберкульозу легень і хронічного бронхіту і невирішеність пов»язаних з цим діагностичних завдань, вимагають проведення подальших наукових досліджень. При цьому, як показує досвід, перевага повинна бути надана комплексним дослідженням з використанням сучасних клініко-рентгенологічних, функціональних, бронхологічних методів обстеження. Такі дослідження найбільш повно розкривають особливості перебігу поєднаних захворювань, залежність його від етіології хронічного бронхіту. На основі таких досліджень з досить високим ступенем достовірності можуть бути визначені критерії ранньої стадії хронічного бронхіту при туберкульозі легень, а також розроблені конкретні лікувально-профілактичні засоби.